Мої сусіди – примари в стінах. Руки їх в крові, а їх обличчя білі. Стогнуть, лякають, Бідолахи в кайданах – Білі примари у чорних сутанах. Ніч почалася плачем у підвалі, Криком на горищі… А що буде далі? З жахом просинаюсь в скривавленій ванні, Кричу, швидко вмиваюсь І чимдуж біжу до спальні. В моєму ліжку чиїсь руки й ноги, Ножі стирчать з подушки – Я вже благаю допомоги! Мої сусіди – примари в стінах. Руки їх холодні, сумні обличчя – білі. Стогнуть, лякають, Звільнитися бажають. Вони повсюди, Вони все про тебе знають.