|
|
// Поцілуй мене назавжди! //
|
|
Вона любить його, а він любить її.
Шепчуть приємнощі чемно по черзі
про далекі моря і чарівні гаї.
Нема місця страху, нема місця смерті.
Закінчились слова і почалось кохання.
Він знає, йому в путь. І цей вечір - прощання.
Останній поцілунок такий довгий!
Він не хоче його забути.
Вона дихає м"яко, а він досить нервово.
Туман піднімається з гірської ріки.
Нема більше слів і заснула розмова.
Нерішуче сльоза покотилась з щоки.
Кохання починається з кінця усіх слів.
У тиші народившись, воно вже не зникає.
Де б ти не був, завжди поруч витає.
І не треба ні ліків, ні вати.
Останній поцілунок такий довгий!
Останній поцілунок - спомин зубатий.
Поцілуй ніжно, як вмієш. Я йду.
Поцілуй мене назавжди!
|
========================================
© Copyright: творческое имя: Іван Лузан / ник: Сонцесвіт
|
просмотров: 486
произведение опубликовано: 09.06.2009
рейтинг произведения: 0.0
Ваша оценка произведения:
|
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
