ТрансПоЭтика
обратная связь
глАвная » произведения » ПОЭТЫ » Олександр Крайній

809…684

809…684

Короткі миті спілкування
Та сотні кілометрів поміж нами.
- Привіт. - Привіт.
Як справи. Я так скучив…
І ніби не було тих років розставання.
809…684.
Здавалося би звичні цифри.
Проте для мене то зв'язок.
Вихід у світ. До тебе.
809…684.
І голос твій звучить в тиші квартири.
Дзвінкий, п’янкий, веселий, легкий.
Такий, як і колись.
Щирий, відвертий.
- Голубонько, любима, мила.
Де ти була сьогодні?
Що робила…
Немов би цілий світ у телефоні,
Що притискаю біля скроні.
Я пам’ятаю твої очі, губи.
Так, ніби то не телефон
Я прихилив до себе,
А пригорнув до себе любу.
Поруч з тобою забуваю
Я про втому та незгоди.
В думках про тебе –
І нема поганої погоди.
809…684.
Такі короткі та солодкі миті
Спілкування у життєвім вирі.
І відстані мовби зникають.
809…684.
Гудок…
Дзвінок в твоїй квартирі…

30.08.09


========================================
© Copyright: творческое имя: Олександр Крайній / ник: aalexiil
просмотров: 421
произведение опубликовано: 05.10.2009
рейтинг произведения: 0.0
Ваша оценка произведения:
комментариев: 1



1 kvila  
0
настрiй ..збентежений

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]